Новини

Питання встановлення місця проживання та порядку зустрічей з дитиною в суді

Місце проживання дитини, що не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, що досягла десяти років, визначається за загальною згодою батьків і самої дитини. Якщо батьки мешкають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою (ст. 160 СК України).

Якщо мати і батько, які мешкають окремо, не прийшли до згоди відносно того, з ким з них мешкатиме малолітня дитина, суперечка між ними може вирішуватися органом опіки і опікування або судом. При вирішенні суперечки відносно місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги відношення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я і інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки і опікування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим з батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може пошкодити розвитку дитини (ст. 161 СК України).

Залежно від віку дитини закон надає її думці різного правового значення. Врахування думки дитини, яка не досягла десяти років, при вирішенні питань, що зачіпають її інтереси, дістає вияв у заслуховуванні дитини. Причому при незгоді батьків або інших осіб з думкою дитини вони мають пояснити останній, з яких причин її точка зору не може бути взята до уваги. Однак після досягнення 10 річного віку врахування її думки є обов’язковим. Виняток можуть становити лише ті пропозиції та ті побажання дитини, реалізація яких прямо суперечила б її інтересам. Закон говорить про те, що суд зобов’язаний вислухати думку дитини, якщо дитина може виразити свою думку. Таким чином, закон зв’язує необхідність вислухати думку дитини при вирішенні суперечки про нього не стільки з віком дитини, скільки з його здібностями обґрунтувати свою думку, приміром про те, чому він хоче мешкати з матір’ю, а не з батьком. При цьому, суд не зобов’язаний погоджуватися з думкою дитини”. Відповідно до п.1 ст.9 Конвенцій про права дитини дитина не повинна розлучатися зі своїми батьками усупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення потрібне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може виявитися необхідним в тому або іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про нього або коли батьки мешкають окремо і необхідно прийняти рішення відносно місця проживання дитини.

Згідно статей 153, 155, 157-159 Сімейного кодексу України, по яких мати, батько і дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Той з батьків, хто мешкає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь в його вихованні і має право на особисте спілкування з ним. Той з батьків, з ким мешкає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто мешкає окремо, спілкуватися з дитиною і брати участь в його вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини. Спір щодо участі у вихованні дитини того з батьків хто проживає окремо визначається органом опіки та піклування або судом. Згідно статей 157-159 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. За заявою матері, батька дитини орган опіки і опікування визначає способи участі у вихованні дитини і спілкуванні з ним того з батьків, хто мешкає окремо від неї. Рішення про це орган опіки і опікування ухвалює на підставі вивчення умов життя батьків, їх відношення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки і опікування є обов’язковим до виконання. Той з батьків, хто ухиляється від виконання рішення органу опіки і опікування, зобов’язаний відшкодувати матеріальну і моральну шкоду, заподіяну тому з батьків, хто мешкає окремо від дитини. Якщо той з батьків, з ким мешкає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто мешкає окремо, в спілкуванні з дитиною і в його вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки і опікування, другою з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Звернення за захистом в орган опіки і опікування не позбавляє того з батьків, хто проживає окремо права на звернення до суду (ст. 19 СК України). Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні або систематичні побачення, можливість загального відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання і тому подібне), місце і час їх спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може зумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. При вирішенні суперечки відносно участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги відношення батьків до виконання своїх обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан його здоров’я і інші обставини, що мають істотне значення, у тому числі стан психічного здоров’я одного з батьків, зловживання їм алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Мати, батько мають рівні права і обов’язки відносно дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на об’єм їх прав і не звільняє від обов’язків відносно дитини (ст. 141 СК України).

На підставі ч.2 ст.171 СК України, дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при рішенні між батьками, іншими особами суперечки відносно його виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні суперечки про позбавлення батьківських прав, відновлення батьківських прав, а також спору відносно управління його майном.

Орган опіки та піклування або суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні або систематичні побачення, можливість загального відпочинку, відвідування місця його проживання), місце і час їх спілкування, з урахуванням віку, стану здоров’я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, мають значення для справи (ч.2 ст.159 СК України).

Начальник служби у справах дітей                               М.Шуста