Новини

СЛАВА ГЕРОЯМ КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ

З нагоди 79-ї річниці Карпатської України, аби вшанувати світлу пам’ять полеглих героїв – карпатських січовиків, розстріляних тут далекого березня 1939 року на межі Закарпатської та Львівської областей, прийшли представники райдержадміністрації, райради, верб’язький сільський голова, інтелігенція та школярі. В історії кожного народу є місцевості, яким випала доля стати символами його нескореності, незламності духу, могутнього цілеспрямованого поступу на шляху до свого суверенного утвердження і розвитку.
Для нас, закарпатців, такими священними куточками рідного краю є Красне поле у мальовничій притисянській долині поблизу Хуста та Верецький перевал, де й відбулося вшанування пам’яті невинно убієнних патріотів.
Тут навесні 1939 року пролилася кров мужніх оборонців нашого краю. Трагічні і водночас героїчні події, які відбулися 79 років тому, для нас, сучасників, як і для нашої країни були й залишаються близькими, рідними і пам’ятними.
Уже в котрий раз події 79-річної давнини гуртують нас в місцях, скроплених кров’ю кращих синів українського народу, цвітом української нації середини 20-го століття, котрі віддали своє життя за майбутнє Вітчизни, з вірою, що вона стане самостійною, суверенною європейською державою. Сімдесят дев’ять років нас відділяють від того часу, коли 14 березня 1939 року Августин Волошин проголосив державну незалежність Карпатської України. Закарпатські українці, забувши про традиційні суперечки між народовцями і русофілами, згуртувалися в єдину моно-
літну силу. Погано озброєні й недосвідчені юнаки, в тому числі з Галичини і Волині пішли на ворога – угорських гонведів. Та сили були нерівні – 18 березня припинили опір останні захисники держави.
Трагічна доля очікувала багатьох героїв Карпатської України не тільки на полі бою під Хустом. Знесилених і поранених мордували, кидали у в’язниці, страчували в різних куточках нашого краю. Розстрілювали січовиків і на Верецькому перевалі.
Безперечно, явище Карпатської України та її героїчного воїнства – «Карпатської Січі» є справді унікальним у світовій історії. Тож 79-у річницю тих славетних подій усе суспільство зустрічає з глибокою шаною і визнанням героїзму захисників Срібної Землі – Карпатської України, справжніх провісників Української державності, її соборності та незалежності. Слава, честь і гордість січового стрілецтва Карпатської України полягає в тому, що вони виявили істинний патріотизм, громадянську мужність і військове завзяття у нерівній битві з угорськими гонведами.
Ми, вдячні нащадки, низько вклоняємося світлій пам’яті героїв Карпатської України, їх беззавітній мужності, вірності ідеалам незалежності і соборності.
Учасники поминального мітингу вшанували світлу пам’ять полеглих за незалежність краю квітами та запаленими лампадками, які поклали до місця їх вічного спочинку.
Фрагменти трагічних історичних подій березня 1939 року у своїх виступах навели заступник голови райради В. І. Повідайчик та керівник апарату райдержадміністрації І. В. Сличко.
14 березня 1939 року у Карпатську Україну вторглася 40-тисячна угорська армія. Королівство Угорщина отримала 12 березня найбільші закарпатські міста Ужгород і Мукачеве, але хотіла захопити всю Карпатську Україну. Угорці розпочали переговори з Польською республікою. Країни обмежили Карпатській Україні телеграфний, телефонний та поштовий зв’язок. На кордоні Угорщина зосередила 12 дивізій VI армії. Через кордон перекинули угорських та польських диверсантів. Вони стикалися з армією Чехословаччини.
У ніч із 13 на 14 березня угорська армія невеликими силами почала просування углиб території Карпатської України. Глава держави Міклош Хорті отримав дозвіл на це від Адольфа Гітлера.
За наказом прем’єр-міністра Карпатської України Августина Волошина, учасники організації “Карпатська січ” отримали зброю з чехоловацьких складів. Чеські офіцери вимагали віддати її, але українці відмовились. Генерал Лев Прхала наказав частинам 45-го полку, що дислокувався в Хусті, вилучити зброю силою. Чеські війська о 6.00 атакували головні будівлі січовиків. У місті розпочались вуличні бої. Через 8 годин вони закінчились перемир’ям. За час протистояння між Січчю і чехословаками угорські війська зайняли три села біля Мукачевого.
14 березня у Празі оголосили наказ про евакуацію чехословацького війська і держслужбовців з території Підкарпатської України.
Августин Волошин 15 березня 1939-го оголосив по радіо про незалежність Карпатської України. Направив Адольфу Гітлеру телеграму, в якій просив узяти країну під протекторат Третього Рейху. Німеччина у підтримці відмовила. Угорський уряд направив до Хуста свого парламентера з пропозицією роззброїтися і мирно увійти до складу Королівства Угорщина. Волошин відмовив.
Напад угорців тривав до 18 березня. Останнім населеним пунктом, який утримували січовики став Воловець. Партизанська боротьба проти угорців тривала ще 3 тижні, на території Воловеччини і Рахівщини – до січня 1940 року. Українські війська мали 430 убитих, понад 400 поранених, майже 750 полонених. За офіційними даними, угорські війська втратили 72 особи.
Волошин зі своїм найближчим оточенням через Тячів дістався до румунського кордону в районі Великого Бичкова. З Королівства Румунія він перебрався до Королівства Югославія, а потім через Відень до окупованої нацистами Праги.
15 березня 1939 року Сейм Карпатської Русі проголосив незалежність Республіки Карпатська Україна, на чолі якої став Августин Волошин. Цього ж дня було ухвалили перший конституційний закон, яким визначили статус країни.
Верб’язький сільський голова І. П. Півкач наголосив, що не довго існувала нова держава, її окупували фашистські загарбники. Супроти них виступили молоді патріоти з “Карпатської Січі” – формування молодої держави. Та сили були не рівні. Трагічною виявилися доля оборонців Карпатської України – їхні тіла ще довго несла течія вестяної Тиси.
На відзначення 79-ї річниці з дня проголошення незалежності Карпатської України на кладовищі в с. Верхні Ворота земляки також поклали вінки до могили депутата Сойму Карпатської України Івана Григи і запалили свічки.

Й. БІГАРІЙ