Воловецька районна державна адміністрація

Останні новини:

Відділ у справах сім’ї та дітей

відділ В управлінні соціального захисту утворений  відділ у справах сім’ї та дітей, який входить до складу управління соціального захисту населення райдержадміністрації і в межах відповідного структурного підрозділу управління забезпечує виконання наступних завдань:

– забезпечення реалізації державної політики з питань соціального захисту населення, підтримки сім’ї, попередження насильства в сім’ї; забезпечення рівності прав чоловіків та жінок, протидії торгівлі людьми, виконання програм і здійснення заходів у цій сфері.

– виконання соціальних програм і здійснення заходів, спрямованих на забезпечення соціального та правового захисту дітей, жінок і сім»ї, рівних прав і можливостей для участі жінок і чоловіків у політичному, економічному і культурному житті, сприяння соціальному становленню і розвитку дітей, запобігання насильству в сім»ї, торгівлі людьми.

-виконує функції щодо поліпшення становища сімей, попередження насильства в сім’ї, забезпечення гендерної рівності та протидії торгівлі людьми;

-реалізує заходи та програми, спрямовані на пропагування сімейних цінностей, підвищення рівня правової обізнаності батьків і дітей, соціального і правового захисту сімей;

-надає у межах компетенції підприємствам, установам та організаціям, об’єднанням громадян та окремим громадянам методичну і практичну допомогу та консультації з питань запобігання насильству в сім’ї;

-взаємодіє з іншими структурними підрозділами районної державної адміністрації, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, громадянами та об’єднаннями громадян у сфері охорони здоров’я, освіти, міграційної служби, зайнятості, внутрішніх справ та іншими, недержавними організаціями з питань надання соціальної підтримки сім’ям та дітям, забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків, протидії торгівлі людьми;

-забезпечує виконання програм та заходів щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, надає правову, методичну та організаційну допомогу структурним підрозділам державної адміністрації, підприємствам, установам та організаціям з питань гендерної рівності;

-надає у межах своїх повноважень сім’ям та окремим громадянам методичну допомогу з питань запобігання насильству в сім’ї, забезпечує організацію діяльності спеціалізованих установ для запобігання насильству в сім’ї;

-забезпечує у межах своїх повноважень розроблення і здійснення заходів, спрямованих на розв’язання соціальних проблем молодих сімей, сприяє забезпеченню молоді з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, житлом;

-забезпечує виконання програм та заходів щодо протидії торгівлі людьми, надає правову, методичну та організаційну допомогу структурним підрозділам державної адміністрації, підприємствам, установам та організаціям з питань протидії торгівлі людьми;

-забезпечує впровадження національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми, підготовку документів щодо встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми;

– організовує роботу з оцінки потреб та надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми; вносить пропозиції державній адміністрації про необхідність створення реабілітаційних центрів для осіб, що постраждали від торгівлі людьми, надає консультаційно-методичну допомогу цим установам;

-проводить роботу щодо вивчення нагородних документів на претендентів з числа багатодітних матерів на присвоєння почесного звання України “Мати-героїня” та подає їх в установленому порядку на розгляд колегії райдержадміністрації.

-видає посвідчення багатодітної сім»ї та дитини з багатодітної сім»ї;

-розглядає в установленому законодавством порядку звернення громадян з питань, що входять до компетенції відділу;

-забезпечує захист персональних даних;

-готує та подає в установленому порядку аналітичні матеріали і статистичну звітність з питань, що належать до його компетенції.

-залучає громадські та благодійні організації до виконання соціальних програм і здійснення відповідних заходів.

-бере участь у роботі комісій, утворених при райдержадміністрації з питань соціального захисту населення;

-вживає заходів до соціального захисту бездомних громадян та осіб, звільнених з місць позбавлення волі;

-готує інформаційно – довідкові матеріали стосовно роботи відділу для розміщення у друкованих та електронних ЗМІ, в інтернет-порталі райдержадміністрації.

Розглядає звернення, листи (заяви) і скарги громадян з питань, які віднесені до компетенції відділу, та вживає заходи щодо усунення причин, що їх викликають.

Відділ підзвітний та підконтрольний начальнику управління соціального захисту населення Ференцу Юрію Федоровичу, очолює підрозділ начальник відділу Беца Тетяна Миколаївна, яка призначається на посаду та звільняється з посади начальником управління соціального захисту.

Начальник відділу сім’ї та дітей керує діяльністю відділу і несе персональну відповідальність за своєчасне і якісне виконання поставлених перед відділом завдань, здійснення ним своїх функцій, бездіяльність або невикористання наданих йому прав, розробляє посадові інструкції працівників відділу, розподіляє обов’язки між працівниками відділу.

Обов’язки працівників відділу регулюються посадовими інструкціями.

Відділ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики (далі – Мінсоцполітики), розпорядженнями голови районної державної адміністрації, наказами начальника управління, положенням про управління та відділ.

Контактні телефони:

Начальник  управління Ференц Ю.Ф.-  24-0-87

Начальник  відділу Беца Т.М.-  24-5-58


Про статус та пільги багатодітним сім’ям

Про насильство в сім’ї

Про внесення змін до Положення про почесні звання України

Про запобігання насильства в сім’ї

Про порядок присвоєння почесного звання України «Мати-героїня

Положення про спостережні комісії


Про внесення змін до Положення про почесні звання України

Деякі питання виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім’ї та дитини з багатодітної сім’ї

Про внесення змін щодо умов надання окремих видів соціальної допомоги

Що таке сімейне насильство?

Насильство в сімї

Нормативно-правова база захисту дитини від насильства

Деякі питання виготовлення і видачі посвідчень батьків багатодітної сім’ї та дитини з багатодітної сім’ї

Проблема насильства в сімї

Заходи з попередження насильства в сім’ї

Заходи до святкування Дня матері

ПРОТОКОЛ  № 2 / 2015 ЗАСІДАННЯ ПОСТІЙНО ДІЮЧОЇ КОМІСІЇ З ПИТАНЬ КООРДИНАЦІЇ ДІЙ ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї

ПРОТОКОЛ  № 3 / 2015 ЗАСІДАННЯ ПОСТІЙНО ДІЮЧОЇ КОМІСІЇ З ПИТАНЬ КООРДИНАЦІЇ ДІЙ ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА В СІМ’Ї

ПРОТОКОЛ  № 1 / 2016 засідання Міжвідомчої ради з питань сім’ї, гендерної рівності, демографічного розвитку, запобігання  насильства в сім’ї та протидії торгівлі людьми

ПРОТОКОЛ  № 1 /2016 ЗАСІДАННЯ СПОСТЕРЕЖНОЇ КОМІСІЇ ПРИ ВОЛОВЕЦЬКІЙ РАЙОННІЙ ДЕРЖАВНІЙ АДМІНІСТРАЦІЇ

—————

ЯК ДОПОМОГТИ ЖЕРСТВІ ВІД НАСИЛЛЯ

Зрозуміло, що важко любити тих, хто вас ображає. Тим не менше, моліться про них. Християнин повинен любити – і щира любов перемагає все. Мстивість йде від гордині. А звалтування чи розбещування дітей, особливо власних – дуже серйозний гріх і злочин, потрібне втручання тих органів, які можуть допомогти й захистити.
Щодо насилля чоловіка над жінкою – то подружжя має постаратись владнати проблеми у власній сім´ї. Якщо є небезпека для життя та здоров´я – тоді варто звертатися у поліцію. Розлучення – це останній засіб, коли всі інші вичерпані, коли є загроза каліцтва для дружини та дітей. Щодо виховання дітей – то є різниця, коли б´єш дитину різкою без злості, а задля виховання, і коли б´єш її ногами під час алкогольного психозу. Хоча я сам прихильник позиції, що для дітей із шкільного віку (від 6 років) мають бути інші засоби покарання, впливу, виховання.
А взагалі приклад: сімейні проблеми – це ніби загроза гангрени (зараження крові). Відрізати ногу – це останній вихід, як і розлучення. Всі ці проблеми від того, що ми відпадаємо від Бога. Сім´я – це мала церква. Головою сім´ї є чоловік, голова церкви – Христос. Чоловік повинен так любити свою дружину та дітей, як Христос полюбив церкву, а дружина з дітьми має любити чоловіка. Коли люди житимуть у мирі з Богом – і їх сімейне життя буде щасливим. Моліться про мудрість – і для тих, хто є жертвами насилля, і про тих, хто робить їх такими. Я особисто готовий допомогти усім таким людям – і першим, і другим.
Поради психологів, як уникнути насильства в сім´ї:
1. Проаналізуйте ситуації, в яких виникає загроза суспільства. Наприк-лад, чоловік після отримання зарплати приходить додому п´яний, ви почи-наєте сварити його, і отримуєте у відповідь синці. Постарайтеся уникати вибухонебезпечних ситуацій.
2. Будьте дуже обережні й помірковані із людиною у стані алкоголь-ного та наркотичного сп´яніння. Така людина знаходиться у стані зміненої свідомості, у неї підвищена самооцінка (“п´яному море по коліно”), вона схильна виявляти агресію у словах чи діях. На грунті сварок та зловживання спиртним часто виникають алкогольні психози – п´яниця може зробити те, про що в тверезому стані дуже шкодуватиме.
3. Якщо ситуація йде до сварки, спробуйте перевести розмову на іншу тему, або в площину жарту. Один анекдот є прикладом, як переводити ситуацію в конструктивне русло: розлючений чоловік вдирається додому й кричить дружині: “Негідниця, я все знаю!”. На що дружина спокійно відповідає: “Не поспішай, дорогий, не поспішай. Яка, наприклад, глибина річки Ніл?”.
4. Краще обговорюйте проблеми після того, як чоловік протверезішає. Можливо, доречно буде дати йому вранці розсіл чи “Живчик”, таблетку цитрамону чи гліциседу (безрецептурне заспокійливе, яке виводить алкогольні токсини) – всі ці засоби допомагають якщо не зняти похмільний синдром, то принаймні, полегшити його. Тоді спокійно, врівноважено можна обговорити з ним те, що вас турбує.
5. Якщо ваш чоловік, батько чи будь-який родич б´є вас (це може бути й агресивна дружина), не замикайтеся в собі. Не ховайте синців. Звісно, нерозумно давати привід для пліток. Краще довіртеся найкращому другу чи подрузі, розсудливому колезі по роботі, або безпосередньо священнику чи пастору церкви, психологу, психіатру, соціальному працівнику. Можливо, навіть доречно викликати дільничного міліціонера, якому ви довіряєте. Можна навіть не писати заяву – нехай страж правопорядку втихомирить чоловіка, а якщо написали заяву – пізніше можна буде її забрати.
6. Якщо ваш батько чи вітчим переслідує вас – не бійтеся його погроз чи маніпулятивних слів, що він вас більше не любитиме. Скажіть у відповідь, що поскаржитеся мамі, впливовій людині чи навіть заявите в поліцію, якщо він від вас не відчепиться.
7. Буває, що й жінки виявляють агресію до чоловіків. Знайте їх малень-кі слабкості – жінки люблять компліменти, допомогу по господарству, гроші на шопінг і квіти. Не створюйте конфліктних ситуацій – не приходьте додому п´яним на чотирьох ногах, не розкидайте брудних плавок та шкарпеток по квартирі, не заважайте їм дивитися серіали, перемикаючи телевізор на фут-бол – а якщо вже зробили це, то апелюйте до розуму та любові дружини. Йдіть на взаємопоступки. Пам´ятайте, що жінки більш емоційні, аніж чолові-ки. І ніколи не опускайтеся до того, щоб ударити жінку.
8. Якщо ви і є агресор – пам´ятайте, що любов і логіка сильніші за фізичну силу. Побої лише озлобляють дружину та дітей. Навіть Біблія дозволяє бити лише маленьких дітей різкою (у Книзі Соломонових Приповістей). Виявити злість найлегше, але ви стримайтеся і дійте лише після того, як спокійно обдумаєте все. Для розрядки можете побити грушу.
9. Якщо ви – віруючий, або віруюча і якщо ваші батьки чи чоловік розгнівані, не варто демонструвати читати Біблію та релігійні публікації. Краще знайдіть тихе місце й помоліться Богу, щоб він вразумив, захистив, допоміг. Не бійтеся пізніше радитися з священниками та пасторами – вони спеціально поставлені для того Богом.
10. Пам´ятайте, що сім´я – це чи не найважливіше в житті, тиха гавань під час життєвих штормів. Людина завжди потребує сімейної підтримки. Тому робіть все, щоб зберегти родину, спокій та затишок у ній. Докладайте всіх зусиль – старайтеся вирішувати проблеми, звертайтеся до сімейного психотерапевта, до соціальних працівників, психіатрів і в разі потреби до нарколога чи міліціонера, до пастора чи священника. Нехай ваше сімейне вогнище буде затишним і зігріває у часи випробувань.

Насильство в сім’ї
Що таке насильство?

Насильство в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії завдають йому моральної шкоди, шкоди його фізичному чи психічному здоров’ю. Відповідно до Закону «Про попередження насильства в сім’ї» насильство буває фізичним, сексуальним, психологічним (шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування) чи економічним (умисне позбавлення житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я).
Що робити у випадку насильства в сім’ї?
Складіть заздалегідь план своїх дій – що робити, куди піти в разі небезпеки. Якщо необхідно піти з дому – підготуйтесь: зберіть найнеобхідніші речі, ліки, одяг, ключі, особисті документи та документи, що підтверджують ваші права власності на житло, машину тощо. У випадку, якщо з вами будуть діти – також підготуйте все необхідне.
Визначте не одне, а декілька місць, де ви могли б сховатися, якщо підете з дому. Пам’ятайте адреси, номери телефонів людей, яким ви можете довіритися у випадку загрози вчинення насильства, або організацій, до яких маєте намір звернутися.
Заздалегідь продумайте можливі вирішення важливих юридичних питань, якщо Ви зважилися піти та розірвати сімейні стосунки – питання спільного майна, місця проживання дітей та виплати аліментів. Юристи соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді чи громадських організацій можуть надати вам безкоштовну консультацію, якою варто скористатися.
Також подумайте про те, як уберегти дітей від повторення ситуації насильства – домовтеся й підготуйте необхідні документи для керівника дитячої установи або навчального закладу про те, що дітьми опікуєтеся тільки ви і ніхто, крім вас, не має права забирати їх.
Якщо вам чи вашим дітям уже завдали тілесних ушкоджень, обов’язково розкажіть про це працівникові міліції та зверніться до медичної установи. Медичні висновки про отримані тілесні ушкодження можуть бути вагомим доказом того, що сталося.
Не дозволяйте нікому принижувати та ображати вас. Уявіть найгірший розвиток подій та свій стан у такому випадку. Також уявіть своє життя без насильства. Намагайтеся досягнути бажаних змін. Якщо ви не можете визначитися щодо подальшого життя або вам важко прийняти рішення – скористайтеся безкоштовними психологічними консультаціями соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та неурядових організацій.
Куди звертатися по допомогу у випадку проявів насильства?
– до управління соціального захисту наслення (відділ у справах сім’ї та дітей) райдержадміністрації;
– до дільничного інспектора поліції;
– до районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
–до служби у справах дітей держадміністрацій;
Звернення необхідно подавати у письмовій формі на ім’я керівника органу влади із зазначенням своїх повних координат (П.І.Б., місце проживання, контактні телефони). У ньому коротко та чітко вказуються всі обставини справи та висловлюється конкретна вимога стосовно наслідків заяви, наприклад, «Прошу притягнути винних осіб до відповідальності». Подавайте факти, що можуть бути підтверджені документально чи іншими об’єктивними доказами. Радимо надсилати звернення рекомендованим листом.
Дільничний інспектор поліції розглядає повідомлення про вчинення насильства в сім’ї або реальну загрозу його вчинення відповідно до Порядку розгляду таких заяв та повідомлень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 26 квітня 2003 року № 616, та актів МВС. Дільничні інспектори повинні виїхати (вийти) на місце конфлікту в кількості не менше двох працівників. Вони зобов’язані прийняти вашу заяву, роз’яснити ваші права, задокументувати факт правопорушення, зібрати характеризуючий матеріал на кривдника (спосіб життя, характер, поведінка в побуті, вживання спиртних напоїв, схильність до насильницьких проявів тощо), поставити його на профілактичний облік, винести кривднику офіційне письмове попередження про неприпустимість учинення насильства в сім’ї, скласти адміністративний протокол за статтею 173-2 КпАП, заповнити спеціальну картку обліку факту скоєння насильства в сім’ї та у триденний термін направити її до управління (відділу) у справах сім’ї та молоді місцевої держадміністрації, а у випадках скоєння насильства в сім’ї відносно неповнолітнього чи за його присутності – ще й до служби у справах неповнолітніх місцевої держадміністрації. Якщо кривдник уже перебуває на обліку за вчинення насильства в сім’ї, йому виноситься захисний припис, який затверджується начальником міськрайоргану та погоджується з прокурором району. Міліція зобов’язана здійснювати контроль за місцем проживання кривдника.
Безкоштовні консультації
Інформацію щодо телефонів та адрес зазначених установ та організацій, а також психологічні та юридичні консультації з питань запобігання насильству, ви можете отримати на Національній «гарячій лінії» Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна»: 8 800 500 33 50 (всі дзвінки в межах України безкоштовні); (+38 044) 205 36 94 (для дзвінків з Києва та з-за кордону); 386 (з мобільних телефонів для операторів КиївСтар та МТС). Управління соціального захисту населення райдержадміністрації 24-5-58. Консультації електронною поштою: info@lastrada.org.ua

ПРО НАСИЛЛЯ
Отримавши травматичний досвід – переживши насилля – будь-яка людина хоче передусім його забути. Викинути його зі своєї голови, пам’яті, життя. Забути – ніби й не було. Але аж ніяк не говорити про це. Тому проблема сімейного – фізичного, психічного, економічного чи сексуального – насильства часто стає невимовним тавром, витісненим зі свідомості постраждалої людини. Однак для того, щоб суспільство мало шанс коли-небудь зцілитися від насильства, про нього треба казати вголос.
Почнемо з того, що в основі насильства лежить яскраво виражена потреба однієї людини в домінуванні над іншою. Аби досягти повною контролю над іншим, кривдник (особливо у випадку насильства в сім’ї) систематично завдає глибокої психологічної травми фізично слабшим або залежним від нього особам. При цьому він не обов’язково втілює в реальність усі свої погрози. Застосувавши фізичне насилля щодо жертви, він може далі здебільшого просто залякувати її тим, що розправиться також із дітьми, родичами чи друзями, якщо ті погодяться прихистити її. Треба додати, що погрози фізичною розправою також є формою насильства, щоправда, психологічного. Сюди ж відноситься і встановлення дрібних, часто абсурдних правил, яких постраждалий мусить неухильно дотримуватися, адже в іншому разі буде покараний. Це також можуть бути тривалі ревниві розпитування чи примушення перервати будь-які соціальні зв’язки (з метою ізоляції жертви, але під приводом ревнощів). Такий деспотизм має на меті одне – змусити жертву вважати, що кривдник усемогутній.
Психологія ж сімейного насильства така, що фактично постраждалі не мають буквальних бар’єрів для втечі – за ґратами їх, як в’язнів, не тримають. Сім’я може залишатися з тираном, наприклад, через фінансову чи психологічну залежність. Але, як правило, настає такий момент, коли постраждала людина вдається до втечі або хоча б тимчасової зміни місця проживання.
Щоб повернути жертву до себе і згодом продовжити насилля, кривдник абсолютно змінює стратегію. Він вдається до вибачення та вмовляння постраждалої людини, може навіть стверджувати, що така ганебна поведінка зумовлена його сильними почуттями. Найгірше, коли жертва піддається на ці хитрощі і повертається у прижиттєве пекло. Через якийсь час все розпочинається знову, і коло замикається.
Фактично така маніпуляція базується на тому, що будь-якій жінці (будьмо відвертими, у більшості випадків сімейного насилля страждає саме жінка, а також діти) важливо вміти підтримувати тривалі стосунки. Це впливає на її самооцінку та гордість. Тож і знаходить відгук, коли кривдник просить постраждалу повернутися, обіцяючи, що тепер точно все буде добре, а минуле більше ніколи не повториться. Проте він, звісно, бреше.
Повна деморалізація жінки-жертви настає тоді, коли вона перестає боронити інших жертв – своїх дітей – від деспотичної руки кривдника. При цьому свідки повторюваного насильства над іншими часто можуть звинувачувати в травматичному епізоді саме жертву, а не кривдника, настільки останній спотворює їхню систему цінностей. Так, наприклад, підлітки можуть звинувачувати матір, що це вона своєю поведінкою спровокувала батька на побиття.
Психологічна травма насильства
Людина, яка переживає насильство або його свідком, отримує психологічну травму. Медицина дала такій їй назву – посттравматичний стресовий розлад. Що цікаво, він спільний і для солдатів, які воювали чи перебували у полоні, і для тих, хто постраждав внаслідок зґвалтування чи інших типів фізичного або психічного насильства.
Маленька ремарка: аби не зламатися психологічно, постраждалі часто встановлюють собі ще більші обмеження, ніж їхній кривдник. Так, крайня форма протесту полонених чи політв’язнів – голодування. Нині символ незалежності нашої держави, Надія Савченко, також вдалася до таких крайнощів. Добровільно піддаючи себе голодуванню, вона зберегла відчуття самоконтролю і внутрішньої цілісності.
Посттравматичний стресовий розлад має характерні симптоми – їх три:
Гіперзбудження. Постраждалі постійно відчувають тривогу, що травматич-ний епізод може повторитися.
Інтрузія. Постраждалі систематично переживають травматичний епізод так, ніби він знову повторюється в теперішньому часі.
Констрикція. Стан заціпеніння, який настає внаслідок відчуття безпорадності під час нападу кривдника.
У результаті насильства будь-які події, які хоч якось нагадують про травматичний епізод, провокують у жертви сильне відчуття страху. Наприклад, жінка може боятися, коли хтось стукає у двері, коли гудять сирени, коли чути грім тощо. У жертв насилля іноді повністю зникає відчуття комфорту і безпеки, а разом з ним – довіри до інших. Постійно перебуваючи в стані напруження, постраждалі мають проблеми зі сном, серцебиттям, травленням, концентрацією уваги і пам’яттю
Внаслідок психологічного поневолення жертва, яка тривалий час переживала насильство, ще довгий час залишається перейнятою патологічними стосунками. Зокрема, її може цікавити дальша доля її кривдника. Є ще такий парадокс: постраждала людина може панічно боятися, що її вистежать і минуле повториться знову, при цьому почуваючись жахливо спустошеною, абсолютно безпорадною без свого деспотичного партнера.
Насильство над дітьми
Міра психологічної шкоди, завданої насильством жертві-дитині, надзвичайно висока. В таких випадках у постраждалого формується викривлена система цінності: рідна людина, яка апріорі мала б бути безпечною, є небезпечною; дім, де має бути комфортно і затишно, стає місцем злочину і середовищем жаху.
Діти, які систематично стають жертвами або свідками насилля в сім’ї, у віці 8-9 років уже можуть робити спроби втечі з дому. Воно й не дивно, адже для таких дітей дім стає не фортецею, а імперією насильства, де батьківська влада ніким і нічим не обмежена, де панує свавілля і деспотизм. Тому дорослі, які в дитинстві отримали психологічну травму насильства, часто прив’язуються до людей, які не тільки не дбають про них, але й ображають і повторно травмують.
Та це не найстрашніше. Куди гірше те, що дитина (свідок насильства в сім’ї, жертва побиття, сексуального насильства або інцесту) фактично перебирає на себе вину кривдника. Вона починає вважати себе нікчемою. Внаслідок цього формується низька самооцінка, і, дорослішаючи, скривджена людина намагається у всьому стати зразковою, а до інших людей – надзвичайно чемною. При цьому вона часто жертвує собою на користь інших, які часто-густо просто використовують її.
Так, французький лікар Поль Жарко дослідив 87 випадків соматизованого психічного розладу і виявив, що до третини його пацієнтів у дитинстві зазвичай погано ставилися чи тримали в стані постійного страху. По-іншому це називалося «дуже суворі батьки».

З таких дітей виростають перфекціоністи, які щодуху намагаються сформувати прихильність батьків до себе на основі успішності спочатку у навчанні, пізніше – у кар’єрі. При цьому власні досягнення постраждалий не вважає заслуженими справедливо. Навпаки, своє успішне я він або вона сприймає за фальшиве. Існують також проблеми з відчуттям власної автономії: подорослішавши, жертви насильства в сім’ї значно краще почуваються, будучи керованими (підлеглими) виконавцями, вони рідко проявляють ініціативу.
Нерідко дитина – жертва насилля стає схильною до самоушкодження і самокатування. Хтось може для полегшення психологічного болю дряпати чи різати собі шкіру, тоді як інший доводить себе до анорексії або зловживає алкоголем/наркотиками.
До своїх партнерів дорослі постраждалі ставлять надзвичайно високі вимоги в плані надійності, чуйності, високоморальності. Будь-який прояв байдужості стосовно них нагадує про минулі травматичні події, і в такому разі драма порятунку і несправедливості відтворюється знову і знову.
Цікаво, що невилікувані жертви насильства в сім’ї мають схильність до відтворення епізоду, від якого постраждали самі, у своїх сім’ях. Тобто чоловіки, які потерпали від батьківської жорстокості, частіше трансформують власну агресію в побої та погрози фізичною розправою. Натомість дорослі жінки-жертви мають схильність до повторного травмування іншими або ж самотравмування.

Одужання
Жертва насильства має повернути те, що втратила внаслідок травматичного епізоду. Це – здатність довіряти людям і життю, безпека, автономність, ініціативність, цілісність тощо. Відновлення втраченого відбувається у три етапи:
1. Встановлення безпеки;
Передусім відчуття безпеки у своєму тілі, своїх думках і почуттях та стосовно інших людей; пошук надійного житла, в який кривдник не матиме доступу. На цьому етапі постраждалий відновлює здатність брати на себе ініціативу, реалізовувати плани та формулювати власні судження. Він також навчається самодопомоги та самозаспокоєння.
2. Пам’ять та оплакування;
Як згадувалося вище, постраждалим властиво витісняти травматичний епізод зі свідомості. Але шлях до видужання лежить через пригадування больових точок та інтеграцію їх у життєвий досвід людини. При цьому важливо відтворити не тільки подію, але й суб’єктивні відчуття жертви.

В цей час постраждалий примирюється зі своїм травматичним досвідом, переглядає значення цієї події та отримує відповідь на болюче «чому я?». Коли жертва переборює бажання пробачити кривдника, вимагати від нього відшкодування або відплатити йому тією ж монетою, вона готова оплакати минуле. Після цього воно вже не викликає інтенсивних переживань. Постраждалий тепер відновив відчуття власної цінності і готовий втримати його у випадку критики інших.
3. Відновлення зв’язку з повсякденним життям;
У результаті проходження третього етапу жертва насилля формує здатність до самоспоглядання та терпимості до внутрішніх конфліктів. Фактично в цей період фаза дорослішання відбувається вдруге, але цього разу – повноцінно.
Формою остаточної реабілітації є спільнотність. Те, що жертва могла вважати в собі безнадійно загубленим – сміливість, благородність, віру – відновлюється завдяки альтруїзму. Групи взаємодопомоги і взаємопідтримки постраждалих від насильства часто стають єдиним місцем, де про це говорять вголос, де жертва не залишається сам на сам зі своєю травмою.
Проблема фізичного і психологічного насильства надзвичайно глибока. Вона заторкує чоловіків, жінок і дітей, цивільних і військових, вільних людей і в’язнів по всьому світу. Але якщо ми й далі мовчатимемо про насильство, то ця проблема нікуди не дінеться. Вона житиме у середовищі зовні благополучних сімей, де всередині щоденно коїться зло. Не можна бути байдужими до насильства. Хай невимовне стане озвученим, бо тільки таким є шлях до подолання знущань і безкарності.