22 січня вже традиційно Україна святкує День Соборності – возз’єднання ЗУНР та УНР, яке відбулось 99 років тому.
Повертаючись до історії, пригадаємо, що 22 січня 1919 року в Києві на Софійській площі було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки в Єдину Україну.
…Однині во єдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка / Галичина, Буковина і Угорська Україна / і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина Незалежна Українська Народна Республіка.
З нагоди Дня Соборності України у центральній районній бібліотеці відбулася історико-літературна година. Участь у заході взяли представники райдержадміністрації, районної ради, культосвітні працівники району, вчителі та учні Воловецької ЗОШ І-ІІІ ступенів. Вела історико-літературну годину завідуюча центральною районною бібліотекою Н. І. Роман.
Від імені районної державної адміністрації та від себе особисто учасників круглого столу привітав керівник відділу організаційної роботи, управління персоналом та інформаційної діяльності апарату РДА О. В. Порохнавець. Він побажав усім присутнім міцного здоров’я, злагоди, успіхів та наснаги в праці.
Вона, зокрема, відзначила, що день 22 січня 1919 року ввійшов до національного календаря як велике державне свято -День Соборності України. Саме тоді на площі перед Київською Софією відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів. На велелюдному обранні було урочисто проголошено Злуку Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки.
Цьогоріч ми відзначаємо вже 99-у річницю проголошення Акта Злуки – об’єднання східних і західних земель в єдиній соборній Українській державі. Ті вікопомні історичні події сформували підґрунтя для відродження незалежної соборної демократичної України та утвердження національної ідеї. У розмаї жовто-синіх знамен 22 січня 1990 року наші сучасники поєднали живим ланцюгом злуки схід і захід України.
День 22 січня 1919 року втілює віковічні прагнення українців жити однією сім’єю. Про це мріяли і наші краяни.
Сьогодні ми відзначаємо ще одну славну дату – 72-у річницю утворення Закарпатської області. Закарпаття стало повноправним членом великої української родини.
Соборність – це не тільки об’єднання українських земель, це передусім монолітність української нації. І щасливе майбутнє України можливе лише за умови духовної і політичної єдності, громадянського порозуміння.
Промовець також відзначила, що це свято нагадує нам, особливо підростаючому поколінню, що Україна не розділена, що немає окремої Східної і Західної України, що у нас єдина держава і ми єдиний народ. А день прийдешній принесе нам світле почуття радості від усвідомлення власної причетності до розбудови наших сіл і селищ, області та усієї України.
Головний спеціаліст відділу Воловецького бюро правової допомоги В. В. Качур наголосив, що шлях боротьби за об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє нація, був тривалим і складним. На цьому шляху важливу роль відіграло об’єднання Західної України з УНР, яке стало результатом знаменних подій. Серед них – договір про злуку двох держав, укладений 1 грудня 1918 р. між ЗУНР і Директорією УНР, Універсал про злуку, українська революція 1917-1921 рр., яка справила неабиякий вплив на всю подальшу долю українського народу, й особливо події 19 березня 1919 року. Польське військо, підсилене завдяки Антанті армією Галлера, розпочало наступ на Львів, а 24 травня новий наступ поляків з теренів Буковини підтримали війська Румунії. У таких умовах УГА змушена була відступити до Кам’янця-Подільського, куди відкочувалися й війська Директорії. Уряд ЗУНР в цих важких обставинах надав президентові Є. Петрушевичу надзвичайні повноваження, проголосивши його диктатором. Зі свого боку С. Петлюра не бажав поступатися своєю владою. За цих умов поглибилися негаразди між урядами УНР і ЗУНР. Українська державна єдність розвалилася.
Ведуча заходу Н. І. Роман, констатувала, що соборність УНР було зруйновано руками українців. У цьому є гіркий та повчальний урок історії для сьогоднішніх і майбутніх українців. Він вчить, що у часи незгод і боротьби слід відкинути власні амбіції і політичні чи будь-які інші ґешефти перед першочерговим і святим обов’язком – зберегти національну єдність народу та Українську соборну самостійну державу.
День 22 січня 1919 р. ввійшов до національного календаря як велике державне свято.
Соборність України скріплена кров’ю мільйонів незламних борців. І нинішній День Соборності наша країна зустрічає в умовах неоголошеної, але справжньої війни проти українського народу. Україна проходить випробування на соборність та територіальну цілісність, на єдність українського народу.
Учениця Воловецької дитячої школи мистецтв Софія Райчинець подарувала учасникам історико-літературного заходу пісню „Квітучий край”.
Яскравим доповненням заходу стали слова:
„Україно, соборна державо,
Сонцесяйна колиско моя,
Ні, не вмерла й не вмре твоя слава,
Завойована в чесних боях.
Ти не загинеш, Україно!
І мова прадідна твоя,
Що кожне слово в ній – перлина!
Не вмре повік!
Ми вірим у майбутнє твоє, Україно!
Говорять сьогодні дорослі й малі.
Бо ти в нас найкраща, бо ти в нас єдина,
Нема такої, як ти на землі.
В. БІГАРІЙ