22 січня вже традиційно Україна святкує День Соборності – возз’єднання ЗУНР та УНР, яке відбулось 99 років тому.

Повертаючись до історії, пригадаємо, що 22 січня 1919 року в Києві на Софійській площі було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки в Єдину Україну.

…Однині во єдино зливаються століттям одірвані одна від одної частини єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка / Галичина, Буковина і Угорська Україна / і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина Незалежна Українська Народна Республіка.

З нагоди Дня Со­борності  Украї­ни у центральній районній бібліотеці відбулася історико-літературна година. Участь у заході взяли представники райдержадміністрації, районної ради, культосвітні працівники району, вчителі та учні Воловецької ЗОШ І-ІІІ ступенів. Вела історико-літературну годину завідуюча централь­ною районною бібліотекою Н. І. Роман.

Від імені районної державної адміністрації та від себе особисто учасників круглого столу привітав керівник відділу організацій­ної  роботи, управління персоналом та інформаційної діяльності апа­рату РДА О. В. Порохнавець. Він побажав усім присутнім міцного здоров’я, злагоди, успіхів та на­снаги в праці.

Вона, зокрема, відзначила, що день 22 січня 1919 року ввійшов до національного календаря як велике державне свято -День Соборності України. Саме тоді на площі перед Київською Софією відбулася подія, про яку мріяли покоління українських патріотів. На велелюдному обранні було урочисто проголошено Злуку Укра­їнської Народної Республіки і Західноукраїнської На­родної Республіки.

Цьогоріч ми відзначаємо вже 99-у річницю проголошення Акта Злуки – об’єднання східних і захі­дних земель в єдиній со­борній Українській дер­жаві. Ті вікопомні історичні події сформували підґрун­тя для відродження неза­лежної соборної демокра­тичної України та утверд­ження національної ідеї. У розмаї жовто-синіх знамен 22 січня 1990 року наші су­часники поєднали живим ланцюгом злуки схід і захід України.

День 22 січня 1919 року втілює віковічні прагнення українців жити однією сім’єю. Про це мріяли і наші краяни.

Сьогодні ми відзначаємо ще одну славну дату – 72-у річницю утворення Закарпатської області. Закарпат­тя стало повноправним членом великої українсь­кої родини.

Соборність – це не тільки об’єднання українських зе­мель, це передусім мо­нолітність української нації. І щасливе майбутнє України можливе лише за умови духовної і політичної єдності, громадянського порозуміння.

Промовець також відзначила, що це свято нагадує нам, особливо підро­стаючому поколінню, що Україна не розділена, що немає окремої Східної і Західної України, що у нас єдина держава і ми єдиний народ. А день прийдешній принесе нам світле почут­тя радості від усвідомлен­ня власної причетності до розбудови наших сіл і се­лищ, області та усієї Украї­ни.

Головний спеціаліст відділу Воловецького бюро правової допомоги В. В. Качур наголосив, що шлях боротьби за об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє нація, був тривалим і складним. На цьому шляху важливу роль відіграло об’єднання Західної України з УНР, яке стало результатом знамен­них подій. Серед них – до­говір про злуку двох дер­жав, укладений 1 грудня 1918 р. між ЗУНР і Дирек­торією УНР, Універсал про злуку, українська револю­ція 1917-1921 рр., яка справила неабиякий вплив на всю подальшу долю ук­раїнського народу, й особ­ливо події 19 березня 1919 року. Польське військо, підсилене завдяки Антанті армією Галлера, роз­почало наступ на Львів, а 24 травня новий наступ поляків з теренів Буковини підтримали війська Ру­мунії. У таких умовах УГА змушена була відступити до Кам’янця-Подільського, куди відкочувалися й війська Директорії. Уряд ЗУНР в цих важких об­ставинах надав президен­тові Є. Петрушевичу над­звичайні повноваження, проголосивши його дикта­тором. Зі свого боку С. Пет­люра не бажав поступатися своєю владою. За цих умов поглибилися негаразди між урядами УНР і ЗУНР. Українська державна єдність розва­лилася.

Ведуча заходу Н. І. Роман, констатувала, що соборність УНР було зруй­новано руками українців. У цьому є гіркий та повчаль­ний урок історії для сьогоднішніх і майбутніх українців. Він вчить, що у часи незгод і боротьби слід відкинути власні амбіції і політичні чи будь-які інші ґешефти перед першочер­говим і святим обов’язком – зберегти національну єдність народу та Українсь­ку соборну самостійну дер­жаву.

День 22 січня 1919 р. ввійшов до національного календаря як велике дер­жавне свято.

Соборність України скріплена  кров’ю мільйонів незламних борців. І нинішній День Соборності наша країна зустрічає в умовах неоголошеної, але справжньої війни проти українського народу. Україна проходить випробування на со­борність та територіальну цілісність, на єдність укра­їнського народу.

Учениця  Воловецької дитячої школи мистецтв Софія Райчинець подарувала учасникам історико-літературного заходу пісню „Квітучий край”.

Яскравим доповненням заходу стали слова:

„Україно, соборна державо,

Сонцесяйна колиско моя,

Ні, не вмерла й не вмре твоя слава,

Завойована в чесних боях.

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в ній – перлина!

Не вмре повік!

Ми вірим у майбутнє твоє, Україно!

Говорять сьогодні дорослі й малі.

Бо ти в нас найкраща, бо ти в нас єдина,

Нема такої, як ти на землі.

В. БІГАРІЙ